Такими поетичними рядками розпочалася театральна композиція присвячена Т.Г. Шевченку. Настільки щиро пройнялася душа словами маленького Тараса Онищука, який так безтурботно розпитував свою маму, Яніну Онищук, про усе, що так цікавить маленького хлопчика. Ми не тільки згадали теплими, ніжними словами поета, а й пройшлися його дорогами, перевернули усі сторінки його життя, пережили з ним його долю. Приємно було чути  читців, які так душевно, проникливо, з трепетом читали вірші та поеми поета.

Як щиро читав «Мені 13 минало…» Володимир Смущук, учень 7 класу, як душевно передали біль, переживання читці Василюк Вікторія та Луцюк Іванна у віршах «Мені однаково…» та «І досі сниться..». Як трепетно було передано долю молодої  дівчини у поемі «Катерина», яку читала Миколайчук Галина, вчитель ЗОШ І-ІІ ст. с. Михлин.

Не менш зворушливо звучали слова про долю самого Тараса з вуст ведучих Маковської  Людмили та Блаватної Валентини. Тривожним моментом була інсценізація поеми «Тополя». Мелодійно звучали вірші Шевченка покладені на музику у виконанні вокальної групи та у супроводі  вчителя музики Коваленка Миколи Михайловича. Звучала пісня «Україночка» у виконанні Берези Софії, учениці 7 класу.

Та, мабуть, найбільше спасибі треба сказати організатору цих душевно – зворушливих хвилин, завідуючій будинком культури села Михлин, Друкачук Наталії Григорівні.

І навіть через плин років та віків, Тарас Григорович Шевченко був, є і залишиться у наших серцях людиною з великої букви, тим, на чиїх словах виростає не одне покоління. Бережімо пам’ять про тих, хто несе у світ красу, неповторність і вічність!!!